Як партія знищила франківський некрополь: Цвинтар був на кілька років давнішим від львівського Личакова (фото)

125414820 2835095706760758 1656739700419770726 n

27 лютого 1980 року міська рада прийняла рішення про знищення Станиславівського некрополя або Сапіжинського цвинтаря.

142555570 3662172817212851 8609217950529907849 o scaled

Мова йде звісно ж про старе кладовище, яке було розташоване на місці нинішнього Меморіального скверу. На початку 1980-х років старий некрополь міста був зруйнований майже повністю. Ймовірною причиною знищення могил у той час могло бути поховання 143-ох січових стрільців, а також учасників «польського» повстання 1831 р. та Січневого повстання (1863–1864 рр.), пишуть Версії з посиланням на ПІК.

142845051 3662173040546162 4972779707786977387 o scaled

Рішення про знищення під номером №84 прийняв Івано-Франківський міськвиконком, а разом із тим – перетворення його на Меморіальний сквер зі збереженими 26-ма могилами. Після зруйнування некрополя інженерна група Івано-Франківського філіалу інституту «Укркомуншляхпроект» розробила проєкт його перепланування з реставрацією залишених могил, встановлення на них відповідних написів тощо, але цю частину проєкту не виконали.

125414820 2835095706760758 1656739700419770726 n

Довідково:

Міський цвинтар був розташований біля колишньої Тисменицької дороги. Він був закладений ще 1782 року, коли місто ще перебувало у межах фортечних мурів. Цвинтар був на кілька років давнішим від варшавських Повонзок і львівського Личакова.

57548432 216371152656567 7176531562932994048 n scaled

Північна межа Сапіжинського цвинтаря збігається з межею Меморіального скверу: огорожа некрополя — це двометровий цегляний мур. Тут був головний вхід (фактично в’їзд, із ворітьми, нині тут — три муровані декоративні арки) на кладовище з адміністративною та технічною будівлями. Біля входу була ритуальна каплиця, спільна для трьох обрядів — римо-, греко- та вірмено-католиків. Західною межею була огорожа й будівлі фабрики братів Ясінських «Край» (нині — завод «Промприлад»; у радянський час забрав частину цвинтарної землі, пересунувши огорожу на кілька метрів). Вулицю А. Мельника проклали за незалежної України: її проїзна частина та обидва хідники (тротуари) — на місці поховань (також ділянка під торговельним рядом квіткового ринку).

1941

Зі сходу мур цвинтаря (без хвіртки, з проламаною дірою) проходив приблизно на місці теперішньої осьової лінії вулиці С. Бандери (за Польщі — вулиця Л. Желіговського, за совітів — В. Куйбишева), яка до реконструкції в 1970-х роках мала ширину 6 метрів. Західна частина кладовища була непрестижною через віддаленість від центрального входу та підмоклий ґрунт, а на східній, підвищеній, ховали заможніших мешканців міста, були дорогі пам’ятники. Колись за місце на цьому цвинтарі платили за кожне десятиріччя.

125886793 2764155130492063 2543131244072148555 o scaled

Поховання на цвинтарі були вишикувані в ряди, заповнюючи поля, сектори та підсектори, які мали свої номери. Між полями поховань у напрямі схід-захід пролягали доріжки, водночас територію кладовища перетинали спрямовані у південному напрямі алеї, доступні для проїзду транспорту. Офіційних назв алеї не мали, їх називали відповідно до визначних пам’ятників чи поховань – “алея Легіоністів”, “алея Повстанців”, “алея Гіллера”, “алея Хованців”, “Головна алея”, “Каштанова алея ”, “алея Єзуїтів”, “алея Вертха”, “алея Волянських” тощо. Західна частина кладовища вважалася непрестижною через віддаленість від центрального входу та підмоклість ґрунту, зате східні дільниці вражали розкішними надгробками – тут ховали найзаможніших міщан.
42

Підписуйтесь на канал Версій в Telegram та читайте нас у Facebook. Завжди цікаві та актуальні новини!